Опис
Історія, що почалася з кераміки
Васильківський майоліковий завод був одним із великих українських підприємств художньої кераміки. Його роботи особливо цінували у 1960–1980-х роках, а твори майстрів заводу представляли на міжнародних виставках у США, Канаді, Великій Британії, Франції, Бельгії та Фінляндії.
Серед художників, які працювали з Васильківською майолікою, — подружжя Надія та Валерій Протор’єви. Їхні фантастичні звірі стали одним із джерел образів для нашого принту.
Завод остаточно припинив існування у 2019 році. Його кераміка залишилася — у музейних і приватних колекціях, у батьківських домівках, на полицях, де знайомі з дитинства речі іноді раптом відкриваються зовсім по-новому.
«Мене заворожує різноманітність та глибока змістовність оберегового українського символізму.
Це як з новою силою закохатися в давно знайоме, побачити незнану досі рису, що захоплює з новою силою.
Зовсім іншим поглядом я дивлюсь тепер на майолікового баранця у батьківському домі, відчуваючи приховані для мене раніше сенси цього образу в нашій культурі».
— Дар’я Озерянко
Від кераміки — до графіки
Для підкладу ми не переносили майолікові роботи буквально. Ми розібрали їхні впізнавані силуети, пропорції та декоративні деталі й перетворили на прості графічні знаки.
Так об’ємні глазуровані фігури стали легкою чорно-червоною графікою на світлому полотні.
Баранячі ріжки
Окремою точкою входу до BARANETS став баранець — знайомий образ, за яким відкривається значно більша система української символіки.
Орнамент «баранячі ріжки», зокрема на українських писанках, пов’язували з образом молодих пагонів рослин.
Саме такі відкриття нам особливо подобаються: коли знайома з дитинства річ перестає бути просто декоративною і за нею раптом проявляється ще один культурний шар.
